Поїздка до Берліну!

Поїздка до Берліну на виставку інноваційних технологій на транспорті залишила приємні враження та спогади у наших студентів.
Своїми емоціями поділився студент 4 курсу Басенко Максим

Фото:Ігор Колесник

 

"Ще одна маленька, але надзвичайно цікава сторіночка з життя! Одного вечора в гуртожитку приходить повідомлення: "Максе, чи не хочеш спробувати пройти співбесіду для поїздки в Берлін на конференцію « InnoTrans»  по нових технологіях на залізничному транспорті, потрібен тільки закордонний паспорт". Відповіді від мене довго не довелось чекати: "Звичайно я хочу!". Наступного дня одразу ж пішов на співбесіду. Переживав надзвичайно: рідко такий шанс видається в житті, коли фонд оплачує цілком всю поїздку, починаючи від візи, закінчуючи готелем та харчуванням.
І ось ти сидиш в очікуванні своєї черги, вже подумки промовляючи,  що сказати, що не потрібно казати.А далі вже думки самі плинуть рікою. Співбесіда відбулася, а мене турбувало лише одне: "Пройшов чи ні?"... Дзвінок і ці слова: "Ти пройшов, збирай всі документи"! Щастю немає меж... Зібрав всі документи,  речі, і весь в очікуванні на цю подорож і можливість, яка випадає надзвичайно рідко, а інколи і навіть раз в житті.
  День 1. Сиджу весь день в гуртожитку, як то кажуть "на валізах". Замовили таксі та одними з перших уже були на вокзалі. Зустрівся з усіма студентами біля нашого університету, обмінювались очікуваннями від поїздки.У всіх вони були майже однакові, але в кожного були свої якісь різні маленькі бажання, не схожі на інші. Невдовзі до нас підійшли студенти з Харківського університету, познайомились, поспілкувались! Через 30 хвилин всі вже вантажили свої речі в автобус. Зайняли одні з найкращих місць "по центру двіжу". Тільки від*їхали, почались знайомства, а "на гальорці" - поетичний вечір, нам кажуть: "друзі, давайте з нами, зачитайте нам вірша". Я не стримався  та розказав свого улюбленого  вірша:
  Не закохуйся в обличчя,
  не закохуйся в вбрання,
  а закохуйся в ту душу,
  що потрiбна для життя!
  Бо краса — це сон зрадливий,
  раз присниться та й нема.
  А душа — це все на свiтi,
  що потрiбно для життя…
Вірші закінчились, почались пісні! Це була неймовірна ніч, ми співали доки могли! Все починалось з «Океана Ельзи « чи  «Антитіла» а і закінилось народними піснями. Спали ми всього 1 годинку, можливо трішечки більше.
  День 2. Прокинулись ми в 4 ранку на кордоні з Польщею, очікували своєї черги досить довго, 6 годин на кордоні- це дійсно всіх стомило і фізично і морально, але винагорода в Берліні була того варта! Пройшовши кордон, відкрились інші краєвиди, зовсім інші дороги. Найбільше  нас  здивувало те , що по боках траса була загороджена, і через кожних декілька кілометрів мости теж загороджені. Ми не розуміли  для чого це? Пізніше нам розказали, що трасу загородили від диких тварин, а мости побудовані для того, щоб ці ж звірі могли переходити з одного боку на інший, нас це просто  «вибило з колії», ми були надзвичайно здивовані. Поїздка стала іншою:всі стомились, хтось ще мав сили спілкуватись, хтось читав книжку, а більшість подіставали свої навушники та насолоджувались музикою і так до самого вечора. Кордону як такого між Німеччиною та Польщею немає, просто табличка "Welcome to Germany" з логотипом Європейського Союзу. Хотілось би ще відзначити надзвичайно важливу річ , як чистота на узбіччях. Це реально круто! Ти подорожуєш і милуєшся краєвидами, а не розкиданим сміттям. Близько дев'ятої години вечора ми були вже на місці, про що сповіщала нам вивіска нашого готелю "Holiday Inn". Всі вже хотіли чим скоріш побачити свої номери та прийняти душ після важкої дороги, яка тривала з зупинками понад 24 години.
Далі по розкладу-вечеря. Шведський стіл був досить різноманітний, а німецька кухня – цікава: з гострими стравами та водночас несолоними основними стравами. Після вечері  всі вирішили пройтись вулицями Берліну, познайомитись з містом та помилуватись архітектурою міста, і хоча ми і знаходились на околиці, але чистота вражала. Менталітет німців теж вражав: велосипеди стояли просто на узбіччях, прив'язані тоненькими тросами до дерев, а скутери взагалі - біля тротуару ніяк і не закріплені. У нас нажаль до ранку би не залишилось нічого- тільки витоптана трава під велосипедами та скутерами. У 22.00 в Берліні вже всі сплять та відпочивають, все закрито, жодного відкритого магазину, тому розійшлись  по  своїх номерах, а ми в себе в номері влаштували маленьку Імпрезу з грузинським вином та німецьким пивом. Тривала наша "тусовка" до 5 ранку, проте сон взяв своє, а от прокидатись на сніданок вже потрібно було о 6 ранку.
  День 3. Невиспані, з горем навпіл спустились до ресторану. Попоївши і набравшись сил та готові були «підкорювати» виставку InnoTrans. Вона була надзвичайно цікава! Спочатку було важко переключитись на англійську мову, але через 30-40 хвилин ти вже розумієш майже все і складні терміни тебе вже не так лякають, ти вже можеш сформулювати свою думку або ж запитання щоб для себе щось дізнатись або уточнити цікаву інформацію.
Компанія "Siemens" вразили нас своїми новітніми технологіями, а нові локомотиви - своєю комфотабельністю, безпекою та швидкістю пересування, просто, як кажуть,  "all inclusave" реально! Все,що потрібно для звичайної людини: максимальний комфорт, швидкість та безпека!
Надзвичайно хочеться, щоб такі технології були невдовзі у нас в Україні, щоб ми не відставили від передових компаній світового масштабу. Проте , можна багато розповідати про технології та нововведення, які ми бачили на виставці, але словами це не передати, потрібно це все бачити на свої очі, щоб отримати ті емоції здивування що таке дійсно можливо. До 4 години нас водили "за ручки" та показували  все, що вважали потрібним ,а з четвертої до шостої години у нас був вільний час на території та можливість побачити все те, що не встигли з групою, але цього часу, нажаль, було замало, тому що територія надзвичайно велика, а все хотілося побачити та зама*ятати, однак час спливав і наша виставка підходила до кінця. О 6 годині всі зібрались біля нашого автобуса і вже були готові їхати, проте стався маленький форс-мажор і нам довелось цілу години ще очікувати. Але ми не розгубились та не засмутились, а почали грату в таку цікаву гру як "Показуха" ще її називають «Крокодил»,:тобі загадують слово і за допомогою жестів ти маєш показати це слово. Були найрізноманітніші загадані слова, від «клевера»  до "люминесцентная лампа". Далі по розкладу-готель, душ, вечеря. Ну і звичайно всі були в очікуванні моменту побачити нічний Берлін.
Метро в цьому місті-це просто жах в плані нашого розуміння. Напевно, більше 10-15 розгалужень, важко зорієнтуватись, особливо на центральному вокзалі, більше 5 поверхів до низу, і все разом: метро,  приміські електрички, потяги. Втративши 30 хвилин часу ми вирішили не ризикувати з метро, а просто пройтись до Рейхстагу. Насправді зовсім недовго потрібно було йти, всього навсього 10-15 хвилин! Нічний Рейхстаг-це зовсім інша будівля та архітектура, інші враження, те саме можна сказати і про Бранденбурзькі Ворота! Від нічного краєвиду емоції просто переповнювали!
Звичайно, ми хотіли спробувати справжнього живого німецького пива, проте після 22.00 майже все, на жаль,закрито, та і по місту орієнтувались ми погано, тому після 2 годин пошуку, о 2-3 годині ночі ми замовили таксі та направились до готелю, де й  продовжили свою Імпрезу! Тривала вона недовго, тому що втома брала своє: за 3 доби поспали всього 8-9 годин максимум, нерви вже були на межі, але всі розуміли що виспатись  ми і вдома зможемо, а тут цей цінний час потрібно було використати на повну, як каже мій брат "програма максимум"!
  День 4. Ось наша подорож вже добігала кінця, о 9 ранку ми поснідали та приготувались до не менш цікавої події, а саме:екскурсія по Берліну. Екскурсовод,на щастя, нам трапився  просто шалений, запас знань колосальний! Багато пам'яток та архітектурних будівель має Берлін, а ще важливий факт, що в самому місті є понад 1250 скверів та парків, зелене місто! Про кожну пам'ятку можна писати багато, найбільше запам*ятались: Бісмарк, Рейхстаг, Бранденбурзькі Ворота, Музеї, Кафедральний Собор, Меморіал жертвам голокосту та багато інших архітектурних пам'яток. Німці пам'ятають війну і те, що вони натворили, про що дуже сильно шкодують, Жалкують, що багато людей загинуло з різних сторін, про те, що багато архітектурних будівель було знищено і мало що вдалось відреставрувати. Зараз в Берліні відреставровано лише 15% з того, що було до війни.
Після екскурсі ми попрямували  до готелю-останній раз, за цю поїздку, насолодитись німецькою кухнею, Потім мали  годину вільного часу щоб зайти в супермаркети, купити їжу в дорогу та щось цікаве родичам додому. Звичайно Німеччина славиться своїм пивом, тому декілька пляшечок слід було привезти додому , щоб родичі насолодились цим смаком, та їхніми фірмовими шоколадками Ritter Sport. Близько 5 години вечора ми вже знову сиділи в нашому автобусі "ХК Донбасс" та вирушали в далеку та виснажливу дорогу. По дорозі обмінювались своїми враженнями. Всі журилися, тому що поїздка добігала свого кінця, і прощатись зовсім не хотілось: багато нових знайомих та цікавої інформації було здобуто за ці 4 дні.
О п'ятій годині вечора ми вже були в Києві та прощались зі всіма, обмінювались телефонами та сторінками в соціальних мережах. На цьому поїздка закінчилась.
  P.S. Висловлюю щиру подяку всім, хто був у цій компанії, нашому куратору Юлії Олегівні, за те, що вона нас витерпіла! Ну і,звичайно, фонду Бориса Колесникова за таку надзвичайну можливість отримати такі знання з інноваційних технологій на Залізничному Транспорті, а також за можливість побачити чудове місто Берлін! 
#Berlin#Travel#InnoTrans2016#Borys_Kolesnikov_Foundation"

irxgevifjea.jpg                                                        zholmgoturg.jpg

bv93oh_0q5k.jpg                                                        b92g4d4iwso.jpg